Дурило

Альбом: Дурило

Автор літературного джерела: Василь Симоненко

Літературне джерело: Казка про Дурила

Стиль: Punk rock

Момент, коли маска блазня стає єдиним способом говорити істину в лицемірному світі. Це не виправдання, а ляпас суспільству, що загрузло в брехні та слухняності. Тут класична поезія стикається з брудною, сирою енергією панк-року. Агресивні гітарні рифи та пульсуючий бас ведуть з натовпом напружений діалог: іронічна усмішка переростає в шалений гітарний шквал. Герой приймає свою роль аутсайдера і сам кидає виклик системі.

Текст пісні

Я був Дурило, і дурний, і вільний, І сміх лунав з моєї шиї. Мені казали: “Будь як усі”, Та я — навпаки, стою стійко. [Verse 1 – грубі гітари, швидкий темп, чіткий ритм] Мене не лякають ні грім, ні бурі, Не зламають мене кайдани й нори. Бо серце моє — це вибух, це крик, Не дам змусити мене мовчати ні крок. [Chorus – енергійно, голосно, простий приспів] Я — Дурило, і хай сміються всі! Моя правда — не їхня брехня! Я — Дурило, і хай чують мої слова, Як струна рветься, як перша весна! Мене кличуть “дурень”, “незграбний”, Та для мене це — мед у отруті. Бо краще бути дурнем, аніж рабом, Краще бути вогнем, аніж тінню в строю. І коли ніч темна, і коли все тихо — Я кричу, щоб чули, Щоб знали, що вартий я бути самим собою. Я — Дурило, і хай сміються всі! Моя правда — не їхня брехня! Я — Дурило, і хай чують мої слова, Як струна рветься, як перша весна!