Полудниця

Альбом: Спадщина. Міф

Автор літературного джерела: Юрій Троцький

Літературне джерело: Полудниця

Стиль: Daylight Horror Thriller

Сьомий трек альбому «Спадщина. Міф» занурює у спекотний кошмар слов’янського поля. «Полудниця» — це історія про гнівне сонце та бліду тінь, що забирає подих у самі зенітні часи. У цьому фолк-метал бойовику відчувається кожен градус нещадної жари та кожен дотик сухого вітру, що не приносить прохолоди.

Текст пісні

В спеки згорілому полі стоїть Тінь, що ніколи не ходить у ніч. Очі — як попіл, волосся — як дим, Голос — розпечений, ніжний і злий. Іди до мене… Віддай свій подих… Там, де зерно розпадається в прах, Там, де тріскає сонце в очах, Вона підійде — і земля замре, Спека стискає тебе в кільце. Полуднева кров у венах горить, І серце шалено у грудях стучить. Десь у тиші тріскає жар — Ти вже не знаєш, що є кошмар. Сонце давить на крик і слова, Губиться думка, пам’ять жива. Серед поля стоїть бліда тінь… І ти не знаєш, чи день, чи плин. Кроки різкі, ніби мечі, Погляди як пісок у очі. Руки — сухі, мов тріщина в літі, Дотик — лиш подих, що може вбити. Умре відголос під твоїм тілом, Колишній голос стає безсилим. І в цій жарі, де нема тіней, Реальність стирається з твоїх очей. Болить повітря… Очі сліпі… Ти хочеш пити… Вона — в тобі… Полуднева кров у венах горить, І серце шалено у грудях стучить. Десь у тиші тріскає жар — Ти вже не знаєш, що є кошмар. Сонце давить на крик і слова, Губиться думка, пам’ять жива. Серед поля стоїть бліда тінь… І ти не знаєш, чи день, чи плин. Полудень рве твою шкіру на пил, Спека під серце кладе свій стиль. Вітер мовчить, і поле німіє — Все навкруги тільки вогнем диміє. В’яне тіло, росте туман, Ти вже не чуєш свій власний стан. Там, на межі спекотних снів — Тінь забирає тебе без слів. Не дихай… Не дивись… Полудниця стоїть…