Альбом: Темні історії
Автор літературного джерела: Василь Стус
Літературне джерело: Мертві квіти
Стиль: Chaotic Industrial Metal
Друга історія альбому — це подорож у сади небуття. Трек «Мертві Квіти» на вірші Василя Стуса стає гімном застиглої меланхолії в естетиці гротескного індастріалу. Тут немає живого цвіту, лише пелюстки з попелу та тіла, холодні, мов скло. Це музика порожнечі, що заповнює серце після того, як світло остаточно згасло у воді. Звукове полотно треку насичене холодними синтетичними текстурами та звуками розбитого скла, що символізують розтрощене серце.
СлухатиТекст пісні
Вони давно вже втратили життя, Тіла холодні, мов із скла. В їхніх очах лиш тінь світла, І порожнеча замість сна. Я торкаюсь пелюсток з попелу, Вони пахнуть минулим болем, Мій подих — чорний дим у склі, Де ми колись були удвох. Мертві квіти у моїй руці, Шепочуть тишею про ніч останню. Ти згасла, як світло в воді, А я лишивсь — тінню, без життя. Вони сміються — але це сон, Порожні лиця, крихкий бетон. Розбите серце дзвенить, як скло, Із нього кров ллється повільно. Мертві квіти у моїй руці, Вони співають про тебе й біль. І навіть смерть — лише віддзеркалення, Наших днів, що згасли в пил. Квіти ростуть крізь попіл і сталь, Я дивлюсь — і не можу дихать. Світ згорів, але у моїй тіні Живе ще твій запах — і крик.