Дихання сна

Альбом: Темні історії

Автор літературного джерела: Іван Франко

Літературне джерело: Дихання сна

Стиль: Atmospheric Industrial Gothic

Дев’ята історія альбому — це занурення у механічний параліч сновидінь. Трек «Дихання сна» на основі поезії Івана Франка малює картину нічного візиту привида минулого кохання. В індастріал-звучанні цей образ стає холодним і небезпечним: рука коханої перетворюється на «крижану гадюку», а весна, яку вона обіцяє, — лише «тиша у сугробі». Музичне полотно треку тримається на пульсуючому, ледь помітному ритмі, що імітує сповільнене серцебиття людини у стані заціпеніння.

Текст пісні

Тиша… Тінь… Дихання сна… Не раз у сні являєшся мені, О люба, образ твій — такий чудовий, Яким яснів у юності, весні, В найкращі хвилі свіжої любови. Він надо мною хилиться в пітьмі, Тривожить душу, полошить примари… І в ті сумні, знайомі, давні дні Я знов дивлюсь в ті очі — без відради. Що жар колись палили кров мою, Що в серці кликали весну і волю… І знов той привид руку кладе, Холодну, мов гадюка крижана… Серце стихає, б’ється ледве, Гасне правда, гасне рана. Тихо шепоче тінь моя: «Цить… Засни… Я смерть твоя…» І знов в душі, у сяйві давніх мрій, В’ються думки, мов хмари над землею… Всі муки серця гаснуть у імлі, І я дивлюсь на неї, кам’янію. Без слів, без згуку хилиться вона, Мов силует у сні на білім гробі… І мовить поглядом: «Твоя весна — Лиш я. Лиш сон. Лиш тиша у сугробі…» І знов той привид руку кладе, Холодну, мов гадюка крижана… Серце стихає, б’ється ледве, Гасне правда, гасне рана. Тихо шепоче тінь моя: «Цить… Засни… Я смерть твоя…» Тиша… Тінь… Засни… моя… душа…