Lyrics

Так, завтра зрання та ж незмінна пісня, Все те ж життя бездомних волоцюг, І ще твердіше, ще міцніше стисне Тяжких турбот ржавііючий ланцюг. Та прийде вечір — завтра чи позаавтра, Забувши втому, я не буду йти, Я буду бігти й обминати авта — На п’ятий поверх, де чекаєш ти. І невідмінно — березень чи грудень — Все те ж питання й відповідь: «На днях». Все та ж потіха: «Може, якось буде», Все так же в мозок — найгостріший цвях! Палить сонце, дощі, вітри, У пісках поринає крок, Серед ночі зловіщий крик! Залітає до нас в шатро! «Відпливаймо»! — Беру весло! «Небезпека»? — Не злоожу рук! Все разом — і добро, і зло, Все удвох — і пісок, і брук! І добро, і зло! Все удвох — і пісок, і брук! Та ось вже ніч. І на руці твій дотик. Ясніє зір, відпочиває слух — І так безжурно скинуті турботи, Як з голови мій чорний капелюх. І покій наш — це передпокій неба, І у казки я вірю знов і знов, Бо в хмарах місяць, мов у піні лебідь, Перепливає просто у вікно. Ти знов веселий і юнацьким кроком Обходиш покій — тут — і знову там. «Буенос Айрес»! «Африка»! «Марокко»! Так легко й дзвінко вимовлять устам! Палить сонце, дощі, вітри, У пісках поринає крок, Серед ночі зловіщий крик Залітає до нас в шатро! «Відпливаймо»! — Беру весло! «Небезпека»? — Не злоожу рук! Все разом — і добро, і зло, Все удвох — і пісок, і брук! Ржавііючий ланцюг! А завтра зрання та ж незмінна пісня, Все так же набік чорний капелюх. І аж до ночі не спаде, не звисне Тяжких турбот ржавііючий ланцюг... Палить сонце, дощі, вітри, У пісках поринає крок, Серед ночі зловіщий крик Залітає до нас в шатро! «Відпливаймо»! — Беру весло! «Небезпека»? — Не злоожу рук! Все разом — і добро, і зло, Все удвох — і пісок, і брук! Тяжких турбот... Ржавііючий ланцюг.

Heritage Comes Alive in Music

Fifth floor

Lyrics