Альбом: Як тихо!
Автор літературного джерела: Василь Стус
Літературне джерело: Як тихо на землі!
Стиль: Ancient Ritual Folk
СлухатиТекст пісні
Як тихо на землі… як свято, І як болить без неба твердь. Пантрує тінь на перехресті — Не доживи і не помри. Ця путь, що Богом нам накреслена, Веде не вгору, а в глибінь. І шелест вітру, мов спокута, Блукає поміж чорних пінь. Там час спиняється в долонях, Там світ згорає без імен. І тільки тиша, наче сонях, Вдивляється в обличчя тіней. І я стою, немов останній, Хто пам’ятає ще людей. Молюсь на камінь, мов на жертву, Щоб не забути, хто ти є. О, доле, сива і безсила, Чом покірна, як трава? Моя молитва перегнила, Моя надія ледве жива. Та знов встає з попелу віра, Як світло, що не згасло в сні. І душі тих, кого забули, Шепочуть: “Встань, і не сумнівайсь в мені.” А мури, темні і мовчазні, Зітхнули важко: “Почекай… Із болю виросте забуття, І стане світлом твій край.” Тепер я бачу: все минає, Та все живе, що в серці є. І навіть тиша промовляє, Що час прийде — і ти встаєш.