Текст пісні

Відпочинеш і підеш знову. Що ж, заходь до мойого дому, Щоб вином моїм рубіновим Затопити дорожню втому. Гостре щастя, раптовним блиском Мою душу до дна пропалить: Не чужий ти, а свій і близький, Це ж на тебе я так чекала. В день звичайний розквітне свято, Мов бузок запашний у січні, І кохання, легке й крилате, Я запрагну змінить у вічність. Не чужий ти, а свій і близький, Це ж на тебе я так чекала. Не чужий ти, а свій і близький, Це ж на тебе я так чекала. Ти відходиш вже? Що ж, не плачу. Не сумуй і ти, подорожній. Хтось незнаний нам шлях призначив І покинуть його не можна. Біль зламаю, а сльози витру. В зимну ніч, на твої дороги Тільки сміх мій весняним вітром Буде бігти — тобі навздогін. Догоряє, попеліє дивне щастя… Зажурився день — замріяний і млистий, А думки мої, надхненні та квітчасті, Опадають вересневим, жовтим листям… Ось пішов собі звичайний подорожній. Більш нічого. Навіть плакати не смію. Тільки в душу, безборонну і порожню, Сум летить непереможним, чорним змієм. Сум летить непереможним, чорним змієм. Прийдуть люди — не чужі, не випадкові, — Буду жити і сміятися, як досі, Хоч життя мого весняну, світлу повінь Надпила, у перший раз, — холодна осінь. Повернувся, хоч тебе й не кликала. А слідом весна моя заблукана. І згоряють у вогні великому Всі закони, що були розлукою. Знову осінь утікає злякано Під травневою рясною зливою: Перший раз сьогодні я заплакала, Не сміюся, бо така щаслива я. Залишайся. Щастя вип'ю келихом, Однаково, чи своє, чи вкрадене. Буде шлях тобі без мене скелистим, А життя моє без тебе — зрадою. Залишайся. Щастя вип'ю келихом, А життя моє без тебе — зрадою. Залишайся.

Спадщина оживає у музиці

Подорожній

Текст пісні