Альбом: Шляхи і тіні
Автор літературного джерела: Євген Маланюк
Літературне джерело: Вічне
Стиль: Psychedelic Rock
Пісня на основі вірша Євгена Маланюка «Вічне».
СлухатиТекст пісні
Досі сниться метелиця маю, Завірюха херсонських вишень. Золоті Ті очі впивають Степовий необмежений день... Що зростає у небо, у вічність… Плине вітер крізь села, сади, Золоті Ті очі й ритмічні Сині хвилі річної води! Як забути? Яка ж змія З серця вижерти спогад могла б?! Зір — пекучий, як мука й розлука, Мову — мед тих пахучих силаб! І на тлі її — тіло дівоче, Заціловане сонцем… Верни! Поверни золоті її очі! Сині хвилі і вітер весни! (Вітер весни!) В прибережне нагріте каміння Б’ється плюскотом зимна вода, Незабутньо-співуча і синя, Несмертельна й повік молода. А сад вирує в хуртовині цвіту, Бушує біла хвиля пелюстків. Крізь чари весняного ненаситу, Мов полум’я блакитне, лине спів! То ти вергаєш із Синюхи. Плине... Знайомий голос. Плине і пече… І на тлі її — тіло дівоче, Заціловане сонцем… Верни! Поверни золоті її очі! Сині хвилі і вітер весни! (Вітер весни!) Повік... повік не згасне й не загине... Той сніг вишень... Те золото очей! (Золото очей!) Те золото очей!