Альбом: Дурило
Автор літературного джерела: Василь Симоненко
Літературне джерело: Ну, скажи, хіба не фантастично
Стиль: Alternative punk
Промінь неонового світла серед індустріального мороку. Пісня про здатність бачити прекрасне і магічне в суворому, розбитому світі. Динамічний альтернативний метал, де масивні, качові рифи чергуються з яскравими, «світлими» мелодійними програшами. Вокал переходить від агресивного речитативу в куплеті до потужного, стадіонного співу на розрив у приспіві.
СлухатиТекст пісні
Ну скажи — хіба не фантастично, Що у цьому хаосі доріг Під суворим небом, небом вічним, Я тебе зустрів і не зберіг? Ти і я — це вічне, як і небо. Доки мерехтітимуть світи, Будуть Я приходити до Тебе, І до інших йтимуть горді Ти. Як це все буденно! Як це звично! Скільки раз це бачила Земля! Але ж ми з тобою… Ми не вічні, Ми з тобою просто — ти і я! І тому для мене так трагічно Те, що ти чиясь, а не моя! Ти і я — це вічне, як і небо. Доки мерехтітимуть світи... Як це все буденно! Як це звично! Скільки раз це бачила Земля! Але ж ми з тобою… Ми не вічні, Ми з тобою просто — ти і я! І тому для мене так трагічно Те, що ти чиясь, а не моя! Те, що ти чиясь, а не моя... А не моя...