Гомоніла Україна

Альбом: Січ

Автор літературного джерела: Тарас Шевченко

Літературне джерело: Гайдамаки (Гомоніла Україна)

Стиль: Dark Acoustic Folk

П'ята глава альбому «СІЧ» — «Гомоніла Україна». Це тиша після грози. Момент, коли гуркіт гармат стих, дим розвіявся, і залишилася лише випалена земля, що оплакує своїх синів. Це не пісня про героїзм, це сповідь про ціну, яку платить народ за свою волю. Тут метал замовкає, поступаючись місцем похмурому Acoustic Dark Folk. У цьому треку немає ударних — лише холодний перебір струн та глибокий, втомлений голос, що звучить наче відлуння у порожньому степу.

Текст пісні

Гомоніла Україна... Довго гомоніла... Довго, довго кров степами Текла-червоніла. Текла, текла, та й висохла. Степи зеленіють... Діди лежать, а над ними Могили синіють. Та що з того, що високі? Ніхто їх не знає, Ніхто щиро не заплаче, Ніхто не згадає. Тільки вітер тихесенько Повіє над ними, Тільки роси ранесенько Сльозами дрібними Їх умиють. А онуки? їм байдуже, Жито собі сіють. Багато їх, а хто скаже, Де їх могила... Гомоніла Україна, Довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла- червоніла. І день і ніч ґвалт, гармати; Земля стогне, гнеться; Сумно, страшно, а згадаєш — Серце усміхнеться. Слава... Слава... А де ж тая слава ділась? Заснула... Пропала... Гомоніла Україна... Довго гомоніла... Довго, довго кров степа