Альбом: Спадщина. Міф
Автор літературного джерела: Юрій Троцький
Літературне джерело: Стезя до Вирію
Стиль: Atmospheric Post-Metal
Фінальна пісня альбому «Спадщина. Міф» — «Стезя до Вирію». Це величний підсумок усього шляху, момент, коли земні жнива закінчені, а душа, скинувши тягар минулого, піднімається вгору на крилах журавлів. У цьому фолк-метал треку агресія поступається місцем чистому мелодизму та надії.
СлухатиТекст пісні
Стежка в тумані… О-о-о-о… Ми йдемо туди, де крила ведуть душі… Коли втомились дні мої, Коли земля сховала сліди, Я чув, як журавлі з небесної дали Зовуть мене в інші світи. Там, де ріка впадає в блакить, Де ніч не тисне і не болить, Там сяє берег, де час заснув, Там Вирій росте з днів і ланів. Я йду цією стежкою один, Та чую голос прадідів своїх. Вони говорять мовчанням глибин: “Нема кінця — лиш зміна доріг”. Нехай розвіє вітер темний страх, Нехай упаде з плечей твій тягар. Бо шлях у Вирій — не смерть і не жах, А пісня землі, що тримає наш дар. Я тут… Я йду… Разом… Там, де стоять ворота світів, Ми залишаємо сліди земних жнив. Там птахи несуть нашу тінь у блакить — І душа вперше вчиться жить. Там відкривається неба край… Там тиша каже: “Повертай…” Все, що любив, все, що беріг, Зливається в один нескінченний обрій доріг.