Доля

Альбом: Спадщина. Міф

Автор літературного джерела: Юрій Троцький

Літературне джерело: Доля

Стиль: Cinematic Storytelling Metal

Шоста історія альбому «Спадщина. Міф» — це зустріч із тією, чиє ім'я ми шепочемо на роздоріжжях. «Доля» постає в образі молодої невтомної прялі, яка супроводжує мандрівника від першого подиху до фінального кроку. Це епічний фолк-метал діалог про боротьбу волі та неминучості.

Текст пісні

Я не прошу тебе йти за мною. Я тільки тримаю нитку, що веде крізь темряву. Ти народився — і я вже сидів поруч. Ти ступив — і я вже знав шлях. Не проси мене змінити стежку. Я — не ворог. Я — відбиток твоїх кроків. Я не хочу тіні за плечима! Я хочу сам кувати свій громом! Скільки ще доріг впаде під ноги? Скільки ще рішень будуть не мої? Гей, Доле, ти чуєш? Я йду — і хочу йти сам! Я рву свої страхи, я рву свій туман! [male powerful, melodic, wide; slow drums] Чую подих невидимий в кожній траві, Чую голос, що тихо торкається мрій. Хто тримає нитку — той знає ці дні, І веде мене там, де не ходять свої. Впаде дорога — зросте нова. Що втратиш у тьмі — поверне весна. І я розумію в глибині: немає втечі від того, що в мені. Я думав втекти… Але кроки ведуть назад. Чи вперед? Чи вниз? Чи вгору? Ніхто не знає. Навіть ти. Веди мене крізь темні сни… Поки я дихаю — я не один. Там, де роздоріжжя — я знайду свій шлях. І кожна тріщина в землі стає початком мого кроку. Я йду… І ти йдеш зі мною… Бо так було завжди.