Чорнобог

Альбом: Спадщина. Міф

Автор літературного джерела: Юрій Троцький

Літературне джерело: Чорнобог

Стиль: Massive Industrial God of Darkness

Десята історія альбому «Спадщина. Міф» відкриває браму до безодні. «Чорнобог» — це монументальне втілення первісної тьми, володар ночі й льоду, чия хода зупиняє час і змушує зірки падати вниз. У цьому важкому, наповненому холодом треку, фолк-метал зустрічається з безоднею.

Текст пісні

Чорна ніч над степом впала… Тінь згорає… тінь повстала… Чорнобог чекає крила твого страху. Іде він шляхом, де впала зоря, Де попіл світу — єдина земля. Його долоні — мов ніч без меж, Його подих — холод, що душу зітре. У темнім полум’ї гаснуть сліди, Де він проходить — там сплять світи. Упало світло, зміліла тінь — І світ мовчить, коли йде він. Прокинься… з темряви… Чорнобог дивиться… Чорнобог! — володар ночі й льоду. Чорнобог! — стирає світ до роду. Він іде, і хмари плачуть кров’ю, Світ тремтить перед його свободою. Чорнобог! — владика чорних хвиль, Чорнобог! — народжує похмурий штиль. І хто ступив на його поріг — Той вже згорів, як прадавній оберіг. Темніє небо — його покров, Тріснув обрію старий хоров. Зламані зірки падають вниз, Бо він приходить з безодні сліз. Не знає жалю, не знає меж, Його дорога — з чужих надій. Засни, хто світло в серці ніс — Бо йде володар чорних рис. Він кличе тіні… Він кличе ніч… Палає темрява… Палає віч… Не йди… Не дихай… Він тут… Чорнобог! — що рве на шмаття вітер. Чорнобог! — що сушить світ до літер. Хто впаде — того не встане доля, Хто зійде — з’їдає ніч поволі. Чорнобог! — прадавній крик землі, Чорнобог! — що спить у чорній тьмі… І якщо світло зламаєш в собі — Ти станеш тінню в його судьбі. Сонце впало… Світ заснув… Чорнобог… прийшов.