Мертвецький танок

Альбом: Темні історії

Автор літературного джерела: Пантелеймон Куліш

Літературне джерело: Мертвецький танок

Стиль: Cinematic Horror Metal

Фінальний акорд альбому «Темні історії» — це масштабне полотно потойбічного бенкету. Трек «Мертвецький танок» на основі твору Пантелеймона Куліша завершує подорож у вирі механічного божевілля та іронії долі. Коли місяць стає «сонцем з криги», а могили рвуться з пітьми, починається танець, у якому немає багатих чи вбогих — є лише анонімні тіні, що святкують свою вічність.

Текст пісні

Ворухнулась… тиша диха… Могили рвуться з пітьми… Хто встав із землі — не вертає назад… Стражник стоїть на башті — дивиться вниз, Місяць горить, немов сонце з криги. Могили тріщать, оживає нічний світ, Мерці виринають — на темні бенкети. Жінки і старці, багаті й убогі, Всіх порівняла холодна дорога. Життя забули — смерть танцює, І кожен кістяк ще раз святкує. Земля забула імена… І тіла знов ожили… Всі — однакові, всі — без імен, Земля не лишає богів і царів… Смерть не забула! Танець кісток — і ніч горить! Тіні повстали! Сонце у землю, а місяць — судить! Під небом мертвим Не заховати плоті й страху… Їх тиша кличе — І ти затремтиш, мов кров у відчаю... Ти чуєш? Земля дихає… Вони ще тут… Стражник сміявся — з малку привик, Та холод пробив, мов лезо у груди. Кістки у танку, сорочки в пилу, Сором згорів — ніч судить і буде. Хтось шепоче йому у вухо: “Глянь — і живі вже скидають шати…” Він тягнеться до чужого добра — Жадоба не вміє у темряві спати. О, ніч кличе — і півні далекі… Ще мить — і правда розірве плечі… Смерть не забула! Танець кісток — і ніч горить! Тіні повстали! Сонце у прірву, а місяць — судить! Під небом мертвим Не схитрувати, не втекти… Їх темний поклик — І ти станеш попелом, так само, як і всі… Зуби по сталі… кістки киплять… Сорочка крадена… гріх блищить… [whisper → scream] Ти чуєш? Вони йдуть… По тебе… Кістяк під брамою, голод кричить, Світло розвіює чари і спить… Зуби осипались… ніч відступа… Та смерть повернеться — і забере сама… Забере… в танець… мертвих…