Серце Древа

Альбом: Спадщина. Легенда

Автор літературного джерела: Леся Українка

Стиль: Mystic Nordic Folk Metal

історія весняного пробудження, де разом із землею оживає пам’ять, сила й давня любов. Трек звучить як гул землі, що прокидається крізь коріння і камінь, повертаючи до життя те, що здавалося забутим. У ньому — весна, що приносить цвіт, світло й пісні, але водночас нагадує про тінь самотності, яку серце не змогло відпустити. Мелодія відтворює ніжний рух яблуневих гілок, шепіт білого цвіту й тихий спів вітру про свободу, що торкається душі. Тут кожен лист — це слово, кожен подих землі — спогад, а кожен ритм — вогонь і кров Древа, який палає в людині так само, як і в природі.

Текст пісні

Гул землі... Пробуджується серце. Крізь коріння — сила. Крізь камінь — життя. Була весна — весела, щедра, мила, Промінням грала, сипала квітки. Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучі пташки. Все ожило, усе загомоніло, Зелений шум, весела луна, І серце з болю не зуміло Забути тінь самотня, мов весна. Серце Древа — вогонь і кров, Крізь роки не згасла любов! Кожен лист шепоче ім’я — Земля пробудилась, і я! Я думала: весна для всіх настала, Дарунки всім несе вона ясна, Для мене тільки дару не придбала, Мене забула радісна весна… Ні, не забула… Вікно моє — в очі землі… Заглянули від яблуні гілки, Посипались білесенькі квітки, І вітер в хаті тихо заспівав Про волю, що серця зв’язав. Серце Древа — палає в нас, Б’є крізь лід і б’є крізь час, Вітром дихає земля, Земля жива, і я! Моя душа ніколи не забуде Весни, що світ мені дала, Такої більше вже не буде, Як та, що за вікном цвіла. Серце Древа… живе… В тобі… в мені… Навіки.