Альбом: Спадщина. Легенда
Автор літературного джерела: Тарас Шевченко
Стиль: Solemn Epic Viking Metal
завершальний трек альбому Спадщина. Легенда, у якому стихає не кінець, а народжується новий цикл. Це пісня-заповіт, що з’єднує голоси живих і мертвих у єдиному колі часу. Тут звучить правда землі, степів і Дніпра, тут оживає пам’ять, яка не знає забуття. Кожен рядок — це подих предків, що не зникають зі світом, а повертаються в пісні, у серцях, у битті крові. Мелодія піднімається над попелом разом із новою зорею, нагадуючи: ми — не тіні, ми — вогонь і сталь, і наша воля проростає крізь віки.
СлухатиТекст пісні
Коли я згасну, — не зникає Мій голос в пісні, що в серцях лунає. І час мине, та в колі світів Знов заспівають голоси живих. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій. Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Ми — не тіні, ми — вогонь і сталь, Кров предків б’ється у серцях! Над попелом зійде зоря — Спадщина жива, вона твоя! Поховайте — та вставайте, Кайдани порвіте! І вражою злою кров’ю Волю окропіте! Грім і полум’я — наше ім’я! Час не зітре вогонь життя! Коло вічності не рветься ніколи — Ми — вогонь, ми — земля, ми — слово! Мій Заповіт — не кінець, а дорога, Коло вічності знов ожива.
