Прадід

Альбом: Спадщина

Автор літературного джерела: Марія Пригара

Літературне джерело: Прадід

Стиль: Solemn Viking Metal

Трек присвячений образу Прадідa — старого дуба, що стоїть свідком століть біля глибокого яру. Це маніфест тяглості нашого роду.

Текст пісні

Могутній дуб, прадавній дуб, Стоїть побіля яру. Розкинув свій листатий чуб, Чолом торкає хмару. Одвіку згорблене гілля, Кора немов сталева. У лісі дідові здаля Вклоняються дерева. А він про себе шепотить, І шум біжить у вітті: «Оце минуло п'ять століть, Як я живу на світі! І в цю війну я знав бої, Гули джмелями кулі. Розвідники в моїм гіллі Ховались, мов зозулі. І, сівши верхи на суку, Замурзаний хлопчисько Слав козакам вість таку: «Пильнуйте! Ворог близько!» Як грім ударить з-поза хмар, Мені ще й досі сниться: Б'ють бомби. Вихриться пожар. З плачем кружляють птиці. Усе минуло. Я живу. Навколо бір та луки. Шумлять крізь сутінь лісову Мої гіллясті внуки. Далеко рід мій стеле путь. З лісів приходять вісті. Вже і праправнуки встають, Бринять у першім листі. Коли поглянеш з висоти — Дубкам немає ліку. Могутній дуб, прадавній дуб, Стоїть побіля яру, Полям — цвісти. Борам — рости. Щоб так було й довіку!